Головним сьогоднішнім завданням стало виробництво компетентних людей – таких людей,
які були б здатні застосувати свої знання в умовах, що змінюються, і...
чия основна компетенція полягає в умінні включатися в постійне самонавчання впродовж усього життя.
М.Ш. Ноулз
Як пізнати себе?
Не шляхом споглядання, а тільки шляхом діяльності.
Спробуй виконати свій обов’язок і ти пізнаєш, що в тобі є.
Й.В. Ґете.
Стадії життєвого і професійного шляху особистості
(за Д.Сьюпером):
Перша стадія – пробудження (від народження до 14 років),
у процесі якої поступово розвивається ідентифікація особистості із професійними ролями, формуються професійні уподобання та здібності.
Друга стадія – дослідження (15 років – 24 роки)
індивід намагається випробувати свої сили у різних ролях і перевірити реальні власні професійні можливості, що включає попередній вибір, спроби реалізації Я-концепції, пошук поля діяльності в професійному житті
Третя стадія – консолідації (25 років – 44 роки)
характеризується прагненням людини забезпечити у знайденому професійному полі стійку особистісну позицію
Четверта стадія – збереження (45 років – 64 роки)
професійний розвиток йде в одному визначеному напрямку в межах визначеного поля
П’ята стадія – спаду (із 65 років)
відбувається поступовий перехід від професійного життя, освоєння нових соціальних ролей
…головний ресурс – це людина, яка здатна здобувати знання,
вміє їх творчо застосовувати, а також брати участь у
процесі створення і використання нових знань. Така людина
може бути підготовлена тільки системою освіти,
орієнтованою на майбутнє.
Нейматов Я.М. Образование в ХХІ веке: тенденции и
прогнозы. – М.: Алгоритм, 2002. – С. 5
Виклики суспільства й освіти спрямовують педагога на постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, передбачають наступність між допрофільним і профільним етапами навчання. колі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих шукань, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи, педагог, самомотивований не на репродукцію, а на експеримент, дослідження, новаторство.
Сучасний педагог – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти.
Педагог повинен уміти сам і навчити дітей творчо опановувати знання, застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
Професійна компетентність педагога
-
Система професійних знань, умінь і навичок із педагогіки, психології, методики
-
Забезпечення мобільності й систематичне поповнення професійних особистісних знань
-
Гнучкість застосовуваних методів теоретичної та способів практичної діяльності
-
Творчий потенціал (методична креативність)
-
Рефлексія; прагнення до безперервного професійного зростання; удосконалення професійних компетенцій
Бути компетентним – значить уміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід, забезпечувати систему компетенцій, інтегрувати і вирішувати різні навчально-виховні і педагогічні завдання.
Чинники, що гальмують професійне вдосконалення
Внутрішні чинники , що стоять на заваді удосконаленню майстерності педагога, підвищенню його професійного рівня, зараховуємо:
-
небажання чи невміння, неготовність педагога відмовитися від форм чи методів навчально-виховної діяльності, що стали непродуктивними за певних педагогічних обставин;
-
низький професійний рівень педагога, недостатні знання з педагогіки, психології, методики , слабка поінформованість про інноваційні технології, форми й методи роботи;
-
відсутність чи недостатній розвиток дослідницьких умінь;
-
психофізіологічні особливості особистості, зокрема низький енергетичний рівень, недостатня фізична активність, працездатність нервової системи тощо;
-
нерозвиненість мотиваційно-креативних якостей, зокрема мотивів, потреб, інтересів, потягу до творчості, необхідних для професійно-педагогічної діяльності;
-
втрата віри в можливість свого особистісного зростання, розчарування через невдачі, що траплялися раніше;
-
індивідуально-типологічні властивості, тип темпераменту, емоційний фон;
-
відсутність установки на підвищення професійного рівня, педагогічну творчість;
-
нестабільність і періодичність підвищення кваліфікації;
-
стан здоров’я, відсутність соціально-психологічної підтримки, зокрема членами родини, складні життєві обставини;
-
стихійне, неусвідомлене професійне самовдосконалення педагога; власна інерція, байдужість;
-
брак часу.
Зовнішніми бар’єрами для формування та удосконалення рівня педагогічної майстерності, розвитку креативних якостей педагога вважаємо:
-
авторитарний, ліберальний стиль керівництва в навчальному закладі, де працює педагог;
-
відсутність обґрунтованої стратегії розвитку закладу;
-
відсутність наставників, лідерів, новаторів у навчальному закладі;
-
атмосфера пасивності, апатії, байдужості в педагогічному колективі, розбіжності, конфлікти в колективі;
-
відсутність системи морального і матеріального стимулювання новаторських пошуків з боку адміністрації навчального закладу («Як платять, так і працюю!»);
-
акцент на нормативно-регламентованому компоненті методичної діяльності, ігнорування інноваційного, творчого;
-
відсутність методичної підтримки з боку керівництва;
-
недостатня інформація про педагогічну діяльність, ролі, напрямки діяльності тощо;
-
відсутність курсів перепідготовки з певних питань, наприклад, інноваційних педагогічних технологій;
-
низький соціальний статус педагогічної професії.
Стимулювальними умовами професійного зростання, підвищення рівня професійної компетентності педагога є:
-
позитивний духовно-моральний імідж навчального закладу: сприятливі, інноваційно-творчі умови роботи; акцент на інноваційному, творчо-пошуковому компоненті методичної діяльності; особистісно зорієнтована методична підтримка діяльності педагога з боку адміністрації;
-
довіра, можливість експериментувати, виявляти ініціативу, творчість;
-
налагоджена система методичної підтримки ;
-
любов до професії, дітей;
-
потреба в самовдосконаленні, зокрема самореалізації, самоствердженні й самовияві; можливість отримати визнання в колективі;
-
систематична самоосвітня діяльність протягом курсового й міжкурсового періоду;
-
навчання на курсах підвищення кваліфікації;
-
участь у проектах, конкурсах, фестивалях, конференціях, семінарах, педагогічних майстернях, у роботі методичних об’єднань, творчих груп тощо;
-
приклад і вплив учительського середовища, зокрема колег, адміністрації;
-
об’єктивна оцінка праці, об’єктивний контроль, атестація;
-
робота кафедри, методоб'єднання, усього педагогічного колективу в напрямку генеральної ідеї;
-
моральне й матеріальне стимулювання.
Человеком мы рождаемся
Личностью – мы становимся
Индивидуальность – мы отстаиваем…
Як в наукових працях, так само і в життєвій практиці, широко використовують такі поняття, як: « людина», « особистість», «індивідуальність». При цьому вони, доволі часто, узагальнюються, або протиставляються. Тому варто нагадати значення цих понять.
Людина – це біологічне створіння.
Особистість - свідомий індивід, який займає певне положення в суспільстві та виконує певну суспільну роль ( соціальну функцію)Тобто, це та ж людина , але взята з боку її суспільного значення та суспільної діяльності.
Індивідуальність - це особистість в її своєрідності (кажучи про індивідуальність мають на увазі оригінальність особистості).Індивідуальність проявляється в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах або в усіх відразу. Індивідуальність характеризує особистість детальніше, повніше.
Індивідуальність іноді замінюють словом «індивід», маючи на увазі конкретну дану людину з усіма її особливостями.
Народжуючись дитина не має уявлень про своє «Я», а тому вона знаходиться під владою зовнішніх та внутрішніх сил, умов життя. Починаючи формуватися його «Я» знаходиться під впливом оцінок, усвідомлення можливостей. Та частіше дорослі нав’язують свої оцінки, своє усвідомлення того чи іншого предмета, явища. Саме тому однією з засад Базового Компоненту дошкільної освіти є особистістно - орієнтована модель дошкільної освіти.
Особистістно - орієнтована модель спрямовує нас на розширення можливостей дитини, дає їй змогу здійснювати власні компетентні життєві вибори. Не штампувати особистості, надаючи їм готові зразки для засвоєння та відтворення, а перетворитися на « архітектора» способу життя дошкільника, який здатен в процесі співробітництва допомогти йому знайти своє місце в сучасному суперечливому світі, навчити не лише виживати, а й почуватися щасливим, бути у злагоді з довкіллям, та у згоді із самим собою.
Тому головним в дошкільній освіті є ,не лише, надання обсягу знань, а й поєднання їх з особистісними якостями та вміння користуватися у повсякденному житті
Повноцінним особистісним розвитком дошкільника є становлення в нього здатності до елементарних форм, відповідального самовизначення самого себе, тобто, перед нами стоїть задача - розвинути компетентну особистість.
Особистістно -орієнтована модель - бере початок від дитини, а не від педагога, тобто, дитина має самостійно обрати вид, форму діяльності матеріал, зміст, партнерів,тематику для реалізації задумів.
Кожна дитина - це особистість неповторна має свій темп розвитку тому й потребує індивідуального добору форм та способів педагогічного впливу,які б були для неї просувальними а не гальмівними.
Компетентність – це вміння застосовувати набуті знання в тій чи іншій ситуації.Включає в себе:
-
Знання;
-
Уміння ,навички
-
Творча діяльність
-
Мотивація
-
Ціннісна орієнтація
-
Вольові зусилля
-
Поведінкова реакція
-
Здібності.
Тож, ставлячи за мету виховання компетентної особистості, педагоги мають вийти на ширший життєвий простір, активніше застосовувати інтегрований підхід у процесі життєдіяльності .
А звичну форму роботи як « заняття розглядати як зайнятість дитини протягом реального нерегламентованого часу з наданням пріоритету спілкуванню,обговоренню,спостереженню дослідницький та пошуковій діяльності.
Адже, як говорить мудрість : « мудрим ніхто не родився, а навчився.»
Створення мультимедійної презентації
Мультимедійні програмні засоби володіють значно більшими можливостями у відображенні інформації, що значно відрізняє їх від звичайних. Вони безпосередньо впливають на мотивацію навчального процесу, на швидкість сприйняття матеріалу, на стомлюваність і, таким чином, на ефективність навчально - виховного процесу в цілому. На етапі створення мультимедійної презентації необхідно враховувати наступні моменти:
• психологічні особливості дітей;
• мету й очікувані результати;
• структуру пізнавального простору;
• розміщення дітей кімнаті;
• вибір найбільш ефективних елементів комп'ютерних технологій для вирішення конкретних завдань ;
• вибір колірної гами оформлення слайдів.
При роботі з мультимедійними презентаціями необхідно перш за все враховувати психофізіологічні закономірності сприйняття інформації з екрана:
- комп'ютера;
- телевізора;
- інтерактивної дошки;
- проекційного екрана.
Робота з візуальною інформацією, що подається з екрана, має свої особливості, оскільки при тривалій роботі викликає стомлення, зниження гостроти зору. Особливо трудомісткою для людського зору є робота з текстами.
При створенні слайдів необхідно врахувати ряд основних вимог:
-слайд повинен містити мінімально можливу кількість слів;
-для написів і заголовків слід вживати чіткий крупний шрифт;
-обмежити використання простого тексту;
-лаконічність - одна з найперших вимог при створенні слайдів;
-бажано виносити на слайд пропозиції, визначення, слова, терміни, які варто записати в зошиті, прочитати їх вголос під час демонстрації презентації;
-розмір букв, цифр, знаків, їх контрастність визначається необхідністю їх чіткого розгляду з останнього ряду парт;
-заливка фону, букв, ліній переважно спокійного, неїдкого кольору, що не викликає роздратування й стомлення очей;
-креслення, малюнки, фотографії та інші ілюстровані матеріали повинні, по можливості, максимально рівномірно заповнювати все екранне поле;
-не можна перевантажувати слайди зоровою інформацією;
-на перегляд одного слайда слід відводити не менше 2-3 хв., щоб учні могли сконцентрувати увагу на зображенні, прослідкувати послідовність дій, розглянути всі елементи слайда, зафіксувати кінцевий результат, зробити записи (якщо потрібно);
-звуковий супровід слайдів не повинен носити різкий, відволікаючий, дратівливий характер.
Для забезпечення ефективності учбового процесу необхідно:
-уникати монотонності;
-враховувати зміну діяльності дітей: пізнання, відтворення, застосування;
-орієнтуватися на розвиток розумових здібностей дитини, тобто розвиток спостережливості, асоціативності, порівняння, аналогії, виділення головного, узагальнення, уяви і т.д.
-дати можливість успішно працювати із застосуванням комп'ютерних технологій з різним рівнем навчальних досягнень;
-враховувати чинник пам'яті дитини (оперативної, короткочасної й довготривалої);
-слід обмежено використовувати все те, що введено тільки на рівні оперативної й короткочасної пам'яті
Вимоги до оформлення презентації
В оформлені презентації слід виділити два блоки: оформлення слайдів і представлення інформації. Для створення якісної презентації необхідно притримуватися ряду вимог щодо оформлення даних блоків.
Оформлення слайдів:
Стиль
Дотримання єдиного стилю оформлення. Уникати стилів, які можуть відволікати увагу від самої презентації. Допоміжна інформація (кнопки керування) не повинні переважати над основною інформацією (текстом, ілюстраціями).
Фон
Стимулюючі (теплі) кольори – збуджують і діють як подразники (червоний, жовтогарячий, жовтий). Дезінтигруючі (холодні) – заспокоюють, викликають сонливий стан (фіолетовий, синій, блакитний, синьо-зелений, зелений) Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, брунатний.
Використання кольорів
На одному слайді рекомендується використовувати не більше трьох кольорів: один для фону, один для заголовку, один для тексту. Для фону та тексту слід використовувати контрастні кольори . Оптимальне поєднання кольорів шрифтів і фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому. Кольорова схема повинна бути однаковою для всіх слайдів.
Анімаційні ефекти
Доцільно використати можливості комп’ютерної анімації для представлення інформації на слайді. Не варто зловживати різноманітними анімаційними ефектами, вони не повинні відволікати увагу від змісту інформації на слайді.
Зміст інформації
Використовуйте короткі слова і речення. Зведіть до мінімуму кількість прийменників, прикметників, прислівників. Заголовки повинні привертати увагу аудиторії.
Розміщення інформації на слайді
Краще обирати горизонтальне розміщення інформації. Найбільш важлива інформація розміщується в центрі слайда. Якщо на слайді розміщено зображення, то надпис розміщується під ним.
Шрифти
Для заголовків – не менше 24. Для інформації - не менше 18. Не слід змішувати різні типи шрифтів в одній презентації. Щоб виділити інформацію слід використати жирний шрифт, курсив або підкреслювання. Не слід користуватися прописними буквами ( вони ускладнюють читання).
Способи виділення інформації
Слід використовувати: рамки, границі, заливку, штриховку, стрілки, рисунки, діаграми, схеми для ілюстрування найбільш важливих фактів.
Об’єм інформації
Не варто перевантажувати слайд інформацією (одночасно запам’ятовується не більше 3-х фактів, висновків, визначень). Найбільша ефективність досягається тоді, коли ключові пункти відтворюються по одному на кожному окремому слайді.
Види слайдів
Щоб урізноманітнити способи подачі інформації, необхідно використовувати різні види слайдів: з текстом, з таблицями, з діаграмами.
Представлення інформації:
Зміст інформації
Використовуйте короткі слова і речення. Зведіть до мінімуму кількість прийменників, прикметників, прислівників. Заголовки повинні привертати увагу аудиторії.
Розміщення інформації на слайді
Краще обирати горизонтальне розміщення інформації. Найбільш важлива інформація розміщується в центрі слайда. Якщо на слайді розміщено зображення, то надпис розміщується під ним.
Шрифти
Для заголовків – не менше 24. Для інформації - не менше 18. Не слід змішувати різні типи шрифтів в одній презентації. Щоб виділити інформацію слід використати жирний шрифт, курсив або підкреслювання. Не слід користуватися прописними буквами ( вони ускладнюють читання).
Способи виділення інформації
Слід використовувати: рамки, границі, заливку, штриховку, стрілки, рисунки, діаграми, схеми для ілюстрування найбільш важливих фактів.
Об’єм інформації
Не варто перевантажувати слайд інформацією (одночасно запам’ятовується не більше 3-х фактів, висновків, визначень). Найбільша ефективність досягається тоді, коли ключові пункти відтворюються по одному на кожному окремому слайді.
Види слайдів
Щоб урізноманітнити способи подачі інформації, необхідно використовувати різні види слайдів: з текстом, з таблицями, з діаграмами.